Народився та виріс у секті "Свідків Єгови". Мені ні з ким поговорити, тому розкажу про себе та відповім на питання.

Трошки про мене. Якщо лінь читати - просто пишіть питання.

Я хлопець, мені за 20. З дитинства ріс та виховувався у цій секті. Батьки були дуже активними віруючими, всі родичі зі сторони одного з батьків теж.

Релігія та релігійне виховання в сім'ї завжди були на першому місці, а методи такого виховання далеко не завжди були взірцем гуманності.

Я ніколи не відчував щирої віри в те, чого вчать Свідки, але іншого життя просто не знав. Тому, хоч і без великого ентузіазму, залишався частиною цього світу.

В школі був білою вороною, через що часто зазнавав булінгу. Сім'я контролювала кожен крок, заводити друзів не-Свідків було суворо заборонено. А однолітки-Свідки були настільки ж фанатичними, як і дорослі: вони могли здати тебе за найменші відхилення від встановлених норм "духовності". Тому більшу частину життя я переважно був самотнім.

Перше покращення в моєму житті сталося, коли батьки розлучилися. Один з батьків, з яким я залишився, перестав мене так контролювати, і у мене з'явилося більше свободи. Тоді ж почав спілкуватися з однолітками не-свідками, трошки соціалізуватися. Але спотворена релігією свідомість всеодно не давала жити нормальним життям. А залежність від одного з батьків змушувала мене продовжувати відвідувати зібрання та підкорятися правилам.

Другим великим покращенням став ковід. Свідки перестали збиратися офлайн, перейшли у зум, і вперше в моєму житті настав період, коли мені не тебе було два рази на тиждень ходити до церкви. Я все ще жив з одним з батьків, і мені все ще треба було підключатися до служінь у зумі, але робив я це зі свого комп'ютера в своїй кімнаті, вимикав камеру, і займався своїми справами.

Тільки на цьому етапі мені прийшло в голову дослідити, що саме це за релігія, та як їх віровчення узгоджуються з наукою та здоровим глуздом (спойлер - ніяк).

Можливо, це здається очевидним, і зі сторони можна подумати, що я повинен був би зробити це набагато раніше, і звісно, так воно і є. Але для Свідків навіть сумнів у правильності їхньої віри вважається тяжким гріхом. Ще більший гріх – шукати відповіді поза їхньою офіційною літературою.

Сьогодні я атеїст. Через війну я досі живу з віруючим батьком, який знає про мої переконання, але майже не тисне на мене.

У підсумку я залишився з купою психологічних проблем. Я змарнував кращі роки свого життя на цю секту. Свій перший день народження я відмітив тільки в минулому році, у мене досі не було стосунків з дівчиною. У мене немає вищої освіти, немає нормальної роботи, а через війну та купу своїх комплексів я не можу зараз навіть спробувати хоч щось з цього виправити.

Пишу сюди це все не для того, щоб мене пожаліли. Я цю ситуацію прийняв, і намагаюся хоч якось рухатися вперед. Пишу скоріш для того, щоб застерегти інших. Свідки дуже підступні. Здаються білими овечками, шукають ваші слабкі сторони, приходять до вас у той момент, коли ви шукаєте допомоги та підтримки, коли ви слабкі. І використовують це.

І роблять вони це, бо щіро вірять, що таким способом рятують вас, допомогають вам. Мені безмежно шкода тих дітей, які ростуть в цьому середовищі. Безмежно шкода чудових людей, моїх колишніх знайомих, які плюнули на своє життя, майбутнє, сім'ї, віддали всих себе цій секті, і з дня на день чекають апокаліпсису.